Міркування щодо "науки" у дентальній імплантології

Грунтуючись на власному досвіді та статистиці великих груп пацієнтів, які пройшли лікування в наших клініках, ми давно вирішили зосередитися у своїй роботі лише на методі остеофіксації. З 1998 року ми не пропонуємо лікування із застосуванням (на наш погляд, застарілого) Методу Остеоінтеграції. Однак ми знаємо, що і сьогодні багато клінік продовжують застосовувати цей старий метод.

Пацієнтам, які бажають дізнатися більше про цей застарілий метод, ми рекомендуємо звернутися до клінік, які все ще його застосовують. Типовими брендами/прикладами цієї технології є, наприклад, системи "Straumann^®" та "Nobel Biocare^®". Мабуть, решта "системи двоетапної імплантації" функціонують так само, як і згадані бренди. Їх використання призводить до тих же результатів лікування та пов'язане з тими самими труднощами та проблемами. Всі ці системи у багатьох випадках вимагають "нарощування кістки".

Порівняльні дослідження між Методом Остеофіксації та Методом Остеоінтеграції досі не проводились. Такі дослідження видаються неетичними, оскільки повністю поінформовані пацієнти ніколи не виберуть метод остеоінтеграції після того, як отримають достовірну інформацію про існування Методу Остеофіксації.

Ми вивчили існуючу літературу і з'ясували таке: існуюча наукова література на тему методу остеоінтеграції, схоже, сильно порушує важливий принцип статистичного аналізу даних усіх пацієнтів відповідно до початково призначеного лікування (intention-to-treat), і тому великий масив наукової літератури в галузі " остеоінтеграції" не може бути використаний як орієнтир і з метою порівняння. Університети поки що зберігають мовчання з цього приводу.

Що ж "не так" з усіма цими дослідженнями: через значний (але не розкривається докладно) показник "відбору пацієнтів", що застосовується в ході опублікованих досліджень, застосування та ефективність двоетапних імплантатів серед усередненого населення (наприклад, у реальному когортному дослідженні) ніколи не вивчалася і не описувалася. Опубліковані дослідження в галузі двоетапної імплантології слід розглядати як простий звіт про ретельно відібрані клінічні випадки, а не як рандомізоване контрольоване дослідження (РКД). Тим не менш, багато опублікованих досліджень (навіть у хороших журналах) позиціонують себе саме як РКІ.

Крім того, ми хотіли б довести до зацікавленої громадськості той факт, що, оскільки з віком у пацієнтів спостерігається тенденція до зменшення об'єму щелепної кістки, і водночас з віком у них накопичується все більше захворювань, традиційні зубні імплантати рідко можуть бути показані. (тобто ці люди не пройдуть відбір і залишаться без лікування) у групі пацієнтів похилого віку (наприклад, у віці 60-65 років і старше). У повсякденній клінічній реальності ця група пацієнтів (фактично ті пацієнти, які найбільше потребують імплантатів!) залишається практично без лікування щоразу, коли застосовується старий метод остеоінтеграції.

Великі та виключно позитивні дослідні звіти про Strategic Implant^® доступні вже давно.

Нарешті, ми хотіли б зазначити, що у США та багатьох інших країнах світу страховики, які займаються позовами про відшкодування збитків, завданих недобросовісними лікарями, радять своїм клієнтам-стоматологам інформувати їх споживачів (тобто пацієнтів) про те, що імплантати, які працюють за методу остеоінтеграції (і які вони збираються використовувати), служитимуть у середньому лише сім до восьми років. З огляду на цей факт можна стверджувати, що двоетапні імплантати насправді є скоріше тимчасовими. Зважаючи на все, ці імплантати далекі від того, щоб вважатися постійним рішенням. А через необхідність "відбору пацієнтів" вони можуть бути використані лише щодо невеликої групи населення.

З усіх перерахованих вище причин ми вирішили не використовувати такі старі типи імплантатів при лікуванні наших пацієнтів.